«Беркути» в законі

15.12.2013 21:30
Будь-яка влада розбещує, абсолютна влада розбещує абсолютно

Це спостереження лорда Ектона повною мірою стосується нашої правоохоронної системи, що сформована як безкарна, каральна корпорація. Б. Колесніков небезпідставно порівнює вітчизняні суди, прокуратуру, міліцію з Бермудським трикутником. У ньому безслідно може зникнути будь-хто. Великомучениця Леся Гонґадзе відійшла у вічність, так і не віднайшовши та не поховавши тіло свого сина. А його вбивця, міліцейський генерал Пукач, до цього часу знайомиться з матеріалами власної карної справи.

Лише людина зі спотвореним уявленням щодо призначення осіб у чорних одностроях могла породити кричалку «Міліція з народом». Це якесь ноу-хау українського ставлення до «стокгольмського синдрому», коли зламана фізично і психологічно жертва починає мало не обожнювати свого ката. Б’є, бо любить? Скільки ще треба отримати кийків, щоб осягнути: міліція – це спеціально підготовлений саме для протидії народу озброєний загін влади, який без команди згори навіть не чхне. Начальник Київської міліції В. Коряк, застосувавши «Беркут», виконував наказ Банкової – розігнати Євромайдан максимально безжально. Наступного дня він пафосно спробував подати у відставку, оголосивши, що бере на себе відповідальність за всі дії «Беркута». Невже його нічому не навчила доля генерала Кравченка? Чи він розраховує, що за це патрон пригостить його цукеркою? Даремно. В. Янукович переконаний, що «он уважать себя заставил, и лучше выдумать не мог».

По-звірячому вчинити з громадянами власної держави «Беркут» спонукало не лише бажання потрафити Самому, а й потреба захистити свої інтереси. Молитва бійців підрозділу: «Робити я не хочу, а красти я боюся, поїду я у Київ, у міліцію наймуся». Вони страшаться Євросоюзу, чудово усвідомлюючи, що більшість із них не витримає тестів на профпридатність європейського правоохоронця. Поруч із «лежачими» поліцейськими кістками мостились інспектори ДАІ, аби тільки не випустити на Київ автобусів зі студентами. Їх теж можна зрозуміти. В Європі водії не дають хабарів.

Але основна причина такого наказу президента полягала, на наш погляд, у бажанні перевести стрілки з 29 на 30 листопада, затьмарити Вільнюську ганьбу київською трагедією. Сполоснувши від крові руки та витримавши паузу, «батько» на весь світ з обуренням викаже своє «фе» офірним цапам та пообіцяє колись обов’язково з’їздити в Європу… На шопінг у Париж або на Новий рік у Куршавель, адже на Майдані «йолку» поставити не вдалося.

 ьогодні стає все зрозуміліше, що «сім’я» ніколи всерйоз не пов’язувала своє майбутнє з Євросоюзом. Її довірені особи поводилися, мов балувана Галя. Вони комизилися, висували нездійсненні вимоги, блефували. Інколи нагадували класичних алкоголіків, яким без третього навіть халявна горілка поперек горла – без Росії ні краплі. Трильйон відступних вимагав від європейців очільник «Мотор-Січі» Буслаєв, Васадзе та Ландик благали гаранта бодай на рік відтермінувати підписання угоди з конкурентами «ЗАЗу» та «Норда». Більше двадцяти років «червоні директори» на чолі з Кінахом за кошт багатомільярдних бюджетних дотацій лише збільшували свої офшорні рахунки,зменшуючи цим можливості для модернізації виробництва, а тепер з’ясовується, що для осучаснення вітчизняних автомобілів і холодильників їм достатньо буде лише дванадцяти місяців. «Мерседес» і «БОШ», тремтіть від жаху!

Кумедно поводилися учасники антиєвроінтеграційних перфомансів, що відбувалися під гаслом « Збудуємо Європу в Україні». Європа в їхньому розумінні – це не колиска світової культури та цивілізації, передові технології, сімнадцятитрильонний ринок, захищені права людини і громадянина, а виключно Содом і Гоморра. Збоченців вони палко таврували під музичний супровід учасників російського шоу-бізнесу, серед яких, власне, гомосексуалістів хоч греблю гати. Їм підспівували та підтанцьовували комуністи. Чи знайомлять ветерани класової боротьби своїх політичних нащадків із теорією «склянки води»? Чи розповідають їм про розпусту, яка все життя супроводжувала Леніна, Сталіна, Брежнєва та їх оточення? А скільки позашлюбних дітей у Симоненка?

Цікаво було спостерігати в Литві за поведінкою президента. На цьому святі життя у нього був доволі спантеличений вигляд. Довкола всі «прошу, перепрошую, будь ласка», але жодних авансів. Уявляєте? Ще в Києві було зрозуміло, що без реформ ніхто багатомільярдних позик не надасть, із Тимошенко у спокої не залишать, сфальсифікувати президентські вибори не дозволять. В. Янукович на це й не розраховував. Вільнюські гастролі мали одну мету – забезпечити успіх його бенефісу в Москві. Перебуваючи поза центром уваги, він не знаходив собі місця, з нетерпінням очікуючи закінчення саміту. А як поводився б тренер, що три роки запевняв збірну в неминучості перемоги на Олімпіаді, а перед самим стартом зняв команду зі змагань задля участі в об’єднаному чемпіонаті?

Чи затишніше буде йому в Москві після того, коли мало не вся Партія регіонів присягнула на вірність євроінтеграції та звинувачувала Білокамінну в тиску. Це все одно, що жертва врадіївських ґвалтівників І.Крашкова засилала б сватів до одного зі своїх кривдників. Путін теж може затятись, адже Янукович хоче запропонувати йому те, що а певних колах інакше як «кидком» не називають. Наш мудрагелик каже, що хоче попросити у Кремля такий великий кредит, який дозволив би Україні спочатку на рівних розмовляти з Росією, а потім, економічно зміцнившись, повернутися до угоди з Європою. Таких анекдотів не розповідають навіть на Чукотці. У Львові в таких випадках кажуть: «Свисніть,вуйку, ви дурніший». Чи вони дійсно нас за таких мають?

Прагматичний Путін, зціпивши зуби, може піти назустріч Януковичу, кинувши йому якусь кістку,але за ціною полядвиці. У «включено все» може увійти: остаточна відмова на користь Росії від зовнішнього суверенітету,рубльова зона, російська мова як друга державна,уніфікація шкільних програм і підручників, російський варіант делімітації та демаркації Азовського моря, ГТС, карт-бланш ЧФ РФ у Криму, Медведчук на посаді прем’єр-міністра, визнання на державному рівні Абхазії та Південної Осетії тощо. На решту наш «проффесор» може отримати політичну та інформаційну підтримку під час президентських виборів і визнання його перемоги ще до 2015 р. Володимиру не вперше вітати Віктора завчасно.

Ставки дуже високі. Ще донедавна Янукович розмірковував над своїм прийдешнім після тріумфальних виборів, а тепер доводиться докладати величезних зусиль, щоб утримати президентську булаву до 2015 р. У разі його фіаско отримає свободу Тимошенко, а вона не належить до тих ревних християнок, хто вибачає своїм кривдникам. Юля його з дна Байкалу дістане. Янукович це чудово розуміє і зробить усе, щоб утримати владу у своїх руках якомога довше.

Протидіяти його намірам громадянське суспільство може винятково демократичними методами. Ми мусимо усвідомити, що демократія – не просто багатоманіття поглядів або форум, на якому можна висловлювати будь-яку думку. Всупереч буквальному розумінню слова, діюча демократія – не «правління народу», а система правління. Майдани не створюють робочих місць, не нараховують зарплати, стипендії, пенсії. Демократія – це уряд, обраний народом,а якщо необхідно – то народом і безкровно усунутий. Він лише тоді міцний, коли спирається на національну традицію, органічний у своїх формах і методах для національної культури.

Ми не маємо права в черговий раз довірливо поставитися до виборів національного лідера. Йдеться навіть не за персоналії, обмежені триумвіратом Кличко,Тягнибок, Яценюк. Перш ніж назвати прізвище ймовірного кандидата у президента, політичну еліту необхідно зобов’язати запропонувати ефективну систему стримувань і противаг, що унеможливила б шкоду, яку може завдати правління команди негідного претендента. Досить щоразу ставати на ті самі граблі.

Санд Рачук     http://www.gazeta.lviv.ua/politic/2013/12/13/19799

Назад

Пошук

© 2012 Усі права захищені.