Історія лемків.

30.07.2013 09:21

Лемки – це населення, яке належить до українського етносу, а походить з Лемківщини, реґіону в Бескидах, на українсько-польсько-словацькому пограниччі. Частину Лемківщини, яка в даний час є в межах Словаччини, українці називають Південною. Натомість територію реґіону, що лежить у межах польської держави, українці називають Північною Лемківщиною. Згідно з українською традицією, межа між Лемківщиною і розміщеною далі на схід від неї Бойківщиною проходить уздовж річок Сян і Лаборець.

Замок «Паланок»* у Мукачеві

Замок «Паланок»* у Мукачеві

Найдавніша історія лемків – це справжня «біла пляма» на сторінках історії Центральної та Східної Європи. Це в першу чергу пов’язано з дуже скромною джерельною базою. Територія теперішньої Лемківщини була периферійною як для Київської Русі, так і Польщі й Угорщини. Події в цьому реґіоні не викликали зацікавлення в літописців. Леґендарний початок Лемківщини пов’язується з особою подільського князя Федора Корятовича. Хоч його ім’я обросло вже леґендою, проте був він справжньою особою.
Наприкінці XIV ст. на двір угорського короля Сиґізмунда Люксембурзького (1387–1437 рр.) прибув князь Поділля Федір Корятович, вигнаний зі своєї батьківщини литовським князем Вітовтом. Уклав він своєрідну угоду з угорським королем. Ф. Корятович зрікся на його користь своїх прав на Поділля, і Сиґізмунд Люксембурзький надав йому значну територію у своїй державі. Під правлінням Ф. Корятовича була майже вся Південна Лемківщина. На свою столицю князь обрав Мукачеве. Там був і похований після його смерті 1414 р. Ці події підтверджують достовірні історичні джерела.
З особою князя Ф. Корятовича пов’язана теж традиція, яку впродовж століть переказують наступним поколінням лемки з південного боку Карпат. Згідно з леґендою, разом з князем прибуло в Угорщину понад 40 тис. вихідців з Русі. Мали це бути члени його дружини разом зі своїми сім’ями. Ф. Корятович нібито отримав від угорського короля дозвіл на поселення своїх людей у його володіннях і дбав про них. За переказами, князь Корятович заснував у Мукачеві православний монастир, який став центром духовного життя на руських землях під угорським пануванням. Йому приписували теж створення православної єпархії в Мукачеві. Протягом століть лемки вірили, що вони походять з тої дружини князя Ф. Корятовича.
Історики скептично ставляться до цієї традиції. Малоймовірно, щоб вигнаний зі своєї землі князь прибув до Угорщини зі сорокатисячною дружиною. Ф. Корятович дійсно дбав про монастир у Мукачеві, але той, правдоподібно, існував уже раніше, так само, як і єпархія. Однак підтримування лемками леґенди про князя Ф. Корятовича має певне значення. Доля князя-вигнанця була настільки близькою лемкам, що вчинили вони з його біографії своєрідний символ. У цій леґенді є тема втечі з Русі від ворога, необхідність влаштувати життя наново, а водночас прагнення зберегти свою самобутність.
Перша вірогідна інформація про лемківське населення датується щойно XVI століттям. прислані спеціально з Відня 1570 р. австрійські чиновники провели інспекцію у східній Словаччині (в районі Кошиць). У своєму рапорті вони ствердили, що на південних схилах Карпат «від Мукачева до Тренчина» живуть «русини», які сповідують православ’я. Імператорські державні чиновники ствердили, що ці люди мають дуже широку свободу і постійно уникають сплати податків. Правда, після поселення отримували на деякий час звільнення від усяких державних повинностей. Та коли минав термін, призначений на влаштування господарства, «русини» переносилися в інше місце, де знову отримували звільнення від сплати податків. Австрійські чиновники пропонували, щоб змусити «русинів» платити податки шляхом «суворих покарань», або платити податки, або інакше повинні вони повернутися «до своєї первісної, русинської батьківщини».

Богдан Гальчак "Наше слово".

Назад

Пошук

© 2012 Усі права захищені.