Легенда про древній Городок

23.09.2013 18:56
Дарунок до 800-літнього ювілею чарівному князю Городку
altДуже давно одне плем’я у пошуках гарних родючих земель долало великі відстані. Шлях їхній був важким та довгим. Цим людям доводилося йти через густі ліси, пролазити через непрохідні хащі, пробиратися через високі пагорби , долати відстані через болота. На чолі людей стояв старий мудрець. Цей чоловік мав видіння, яке полягало у тому, що плем’я повинно подорожувати до тих пір, аж поки не побачать знамення, яке засвідчить обрану для них землю. Навколо було багато земель, але вони не були придатними для обробітку та випасання свійських тварин. Тому плем’я весь час було у дорозі, зупиняючись лише для того, щоб відпочити та здобути собі їжу. Ці подорожуючі були великими майстрами: чоловіки вміли правильно обробляти землю, розводити свійських тварин, зводити з дерева великі будинки, займатися ковальською справою; жінки вміли вирощувати льон, з якого пряли нитки та шили гарний одяг, виготовляли різноманітні прикраси та робили з глини гарний посуд. Плем’я мало надію на те, що знайде квітучу землю і розбудує її.
Одного разу люди здалека побачили широку повноводну річку, а неподалік росли великі дуби та розкішні липи. Людей зацікавила ця місцевість, вони швидко підійшли до річки і насторожились -  недалеко від себе побачили могутнього красивого лева, який пив воду. Коли лев побачив їх – схилився, потім підвів голову вверх, голосно заревів і зник. Плем’я сильно налякалося і вже хотіло йти далі, але наближався вечір, усі були втомлені та голодні. Люди вирішили розбити намет, поставити вартових, розвести багаття та переночувати до завтра. Вони наловили риби, якої в річці було дуже багато,а також назбирали їстівних ягід та грибів. Їжі було вдосталь. Цієї ночі старому мудрецю наснився віщий сон, в якому він побачив красиві родючі землі, засіяні пшеницями та житами, великі пасовища, на яких паслися свійські тварини. Також побачив широку повноводну річку, на якій були човни , де рибалки витягували сітями велику кількість риби, на рівнині будувалися великі будинки, а посередині був споруджений величний храм. Усі навколо були щасливі та дружні. Після цього сну старець прокинувся і довго розмірковував над своїм видінням.
Ставши рано - вранці до сходу сонця, чоловік вийшов за межі намету, вибрався на високий пагорб і побачив цю річку зі сну та простору долину, вкриту різноманітними квітами та густими травами. А люди уже поспіхом збиралися в дорогу й пішли кликати мудреця, але його в наметі не застали. Усі були стривожені, почали його шукати, бо без нього нікуди б не рушили . І знайшли старого мудреця на пагорбі, він задумано дивився в небо. Потім поглянув на своє плем’я і сказав, що ми шукаємо обрану землю і знайдемо її тоді, коли з’явиться величний знак, який приведе нас додому. І цим знаменням був той могутній лев, який не кинувся на нас, а привітно зустрів. Також чоловік розказав про свій нічний сон, а люди його уважно слухали та дивувалися. А опісля вирішили залишитися на цій землі. Найперше люди побудували собі великі дерев’яні будинки. Працювали усі: чоловіки, жінки, діти -  від мало до старого в міру своїх можливостей. Чоловіки розчистили землі від чагарників та засіяли зерном полями. Також посадили сади фруктових дерев. Жінки доглядали своїх дітей, займалися шиттям, прядінням, прикрашали свої будинки. На пасовищах паслася велика рогата худоба, вівці та коні. На річці плавала велика кількість домашньої птиці, у ставках вирощували рибу. Люди на честь того, що знайшли свій дім,  побудували величний храм, в якому молилися та дякували Всевишньому за такий дарунок долі. Також жителі побудували школу, де усіх без винятку дітей вчили читати, писати, рахувати.
Був збудований великий будинок, де здібні люди надавали хворим першу медичну допомогу. Їхня праця приносила щедрі плоди.
Довідувалися про цих жителів інші племена, які також подорожували. Чужинцям настільки сподобалася ця місцевість, що багато хто з них там залишився, а інші переймали у них досвід господарювання. 
А ця річка стала судноплавною, на ній переправляли різні товари з однієї місцевості в іншу, займалися рибальством. Людей в цю місцевість прибувало все більше і більше, бо жителі були щедрими та дружніми. Тому поселення розбудовувалась на великі відстані.
Жителі  почали думати, як назвати цю місцевість і назвали спочатку Город на честь їхнього старого мудреця, який і надалі давав мудрі поради та був прикладом доброти, дружби, поваги. А вже пізніше дали цьому містові милозвучнішу назву назвавши його Городок. Слава про нього пішла по інших землях і кожен, хто мав можливість, вважав своїм обов’язком відвідати квітуче місто, в якому жили великі люди, які передали свої знання наступним поколінням.
     Тарас Маланяк
Назад

Пошук

© 2012 Усі права захищені.