Львів vs корупція: хто кого?

05.08.2015 22:03

Cьогодні, 5 серпня, у Львові відбувся круглий стіл, під час якого голова Львівської обласної державної адміністрації Олег Синютка, виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» Євген Бистрицький та представники громадських організацій вирішували, як боротися з корупцією на Львівщині.

Суть дискусії полягала в тому, що фонд «Відродження» не проти дати певну суму коштів на подолання корупції, от тільки ніхто не знає, як її, цю корупцію, долати.

Планувалося, що спочатку учасники обговорення визначать сфери, у яких «неправомірна вигода» процвітає найбільше, а потім напрацюють методи боротьби з нею. Однак дискусія вийшла доволі хаотична. Кожен учасник круглого столу говорив про найбільш наболілі для нього речі – у когось донька потерпає від здирництва у виші, а комусь не догодили евакуатори.

Утім, кореспондент Galnet все-таки виокремила найсуттєвіші речі, про які говорили під час круглого столу.

Національна свідомість чи хрусткі купюри: у чому причина корупції?

У пошуках причин корупції думки учасників обговорення розділилися. Так, лідер ГО «Рабів до раю не пускають» Іван Спринський причину корупції вбачає у свідомості українців. «Причина корупції – не низький рівень зарплатні, а низький рівень національної свідомості. Навіть якщо чиновники матимуть високу зарплатню, але знатимуть, що їх ніхто не притягне до відповідальності за корупцію, вони продовжуватимуть брати хабарі», – каже він.

Крім того, на думку І.Спринського, розквіту корупції сприяє й низький рівень поінформованості громадян, яким «простіше вирішити свої питання через «посередника», ніж звернутися за тією чи іншою послугою до відповідної установи напряму».
Натомість лідер ГО «Дорожній контроль. Захід» Сергій Круглов таки вважає низьку зарплатню чиновників однією з причин їхнього бажання «взяти на лапу».

С.Круглов навіть своєрідну класифікацію корупціонерів розробив – поділив їх на дрібних та крупних. «Дрібні корупціонери мають низькі зарплати і часто не забезпечені навіть засобами для роботи. По суті, їх змушують займатися корупцією, бо працювати і вкладати власні кошти в роботу вони не мають змоги. З дрібною корупцією слід боротися системно – робити кадрову чистку, відбирати найкращих і давати їм гідну заробітну плату», – зазначає він.

У випадку ж великих корупціонерів, на думку С.Круглова, високі зарплати не допоможуть, оскільки вони будуть все одно нижчими за ті «прибутки», які любителі хабарів отримують незаконно.

Президент Асоціації роботодавців торгівлі та громадського харчування Львівської області Зеновій Бермес убачає причини корупції в недосконалих нормах закону, непрозорості дій державних органів, зокрема ЦНАПів, недостатньому матеріальному забезпечення чиновників, лікарів та освітян.

Аналітик, представник ініціативи «Реанімаційний пакет реформ» Віктор Таран має дещо іншу думку. Він переконаний, що причина не в самих законах, а в складності їхнього впровадження на місцях.

«Протягом останнього року було ухвалено більше 30 фундаментальних законів, які мали би змінити ситуацію в країні, у тому числі в сфері боротьби з корупцією. Проблема полягає в тому, що на місцевому рівні гальмується їхня імплементація. Старі чиновники не хочуть вносити відповідні зміни до регламентів, положень тощо, просто ігнорують їх виконання. Нові чиновники, які приходять, банально не мають відповідних знань і компетенцій, просто не знають, як правильно зробити. Допомогти в цьому і зобов’язане суспільство», – наголошує він.

Джерело всіх бід: які установи активісти вважають найкорумпованішими?

Паралельно зі з’ясуванням причин, які спонукають чиновників брати конверти із «зеленню», активісти визначали й державні органи та установи, де корупція «квітне рясним квітом».

Так, лідерами претензій громадськості стали суди, вищі навчальні заклади, органи влади та митниця.
І.Спринський найкорумпованішими вважає суди. «Суди – це єдина галузь, до якої не дісталися скандали, єдина галузь, яка завжди відстоює себе круговою порукою», – наголошує активіст.

З ним погоджується й Лідер ГО «Варта-700» Наталія Шелестак. «Суди – найбільша проблема сьогоднішнього дня. Якщо щодо міліції чи інших органів можливо хоч якось створити ефект контролю і навіть завести на корупціонера досудове слідство, то в судах ми вже давно бачимо стабільну картину: іде або затягування процесів, або людей взагалі визнають невинними, або йде низка інших порушень, які перекреслюють усе бажання боротися проти корупції», – розповідає вона.

Активістка наголошує, що безкарність породжує наступні правопорушення. «Людина, яка бере хабарі, розуміє, що вона може попастися, але вона дуже легко вирішить це питання в судовій інстанції, повернеться назад і знову робитиме те, що вона робить. Без серйозної реформи судової галузі в нас не вийде ефективної боротьби з корупцією», – уважає Н.Шелестак.

Серед інших найкорумпованіших органів та установ під час обговорення часто згадувалася митниця. Зокрема, експерт ГО «Центр досліджень регіонального і міжнародного співробітництва» Віталій Юрчук уважає найкорумпованішими органи митниці, однак, на його думку, корупцію там подолати буде дуже непросто, оскільки в ній зацікавлені майже всі – від самих митників до громадян, які незаконно перевозять товари через кордон.

Про корупцію на митниці нагадав і О.Синютка. Він також додав ще дві проблемні, на його думку, галузі – так званий «дерибан» землі та незаконну вирубку лісів.

Крім того, активісти наголошували на проблемі корупції у ВНЗ, однак жоден з тих, хто скаржився на хабарі у вишах, конкретних прикладів так і не назвав.

Серед любителів «взяти на лапу» активісти називали також чиновників органів місцевого самоврядування, прокуратури, ДАІ, медиків – тобто майже всіх представників бюджетної сфери.

Бій з тінню: як побороти корупцію?

Наступним етапом обговорення мав би стати пошук шляхів боротьби з корупцією. Однак і тут все непросто.

О.Синютка зазначив, що покарання не може бути головним методом боротьби з корупцією. Він також не вважає громадський контроль запорукою чесності чиновників. «Я далекий від думки про те, що громадськість має тільки тим і займатися, що контролювати корупцію. Робити з активістів контролерів – теж неправильно. Біля кожного чиновника не поставиш контролера», – наголосив голова ЛОДА.

Очільник Львівщини також навів приклад, коли на митниці виявляли контрабанду, висилали оперативну групу для з’ясування обставин, а потім уже ця група виявлялася причетною до корупційних схем.

І.Спринський пропонує створити єдиний інформаційно-аналітичний центр на порталі громадських організацій, який мав би, на його думку, сприяти поінформованості громадян, аби ті не йшли давати хабаря, а зверталися за необхідною послугою до державних органів офіційно. Натомість О.Синютка переконаний, що на сайті Львівської облдержадміністрації і без того достатньо такої інформації, а громадянам просто слід її знайти.

Представниця Центру громадської адвокатури Тетяна Яцків зазнає, що уже є громадські ради при державних органах, які стали чи не першим кроком на шляху боротьби з корупцією. Крім того, вона уважає за необхідне проводити консультації влади з громадськістю та залучати громадян до бюджетного процесу. «Важливо залучати громадян не на етапі контролю за бюджетом, а на етапі його формування», – наголошує Т.Яцків.

Журналіст порталу «Наші гроші. Львів» Наталія Онисько переконана, що для того, аби подолати корупцію, слід говорити не про загальні речі, а боротися з її конкретними проявами. Журналіст наголошує, що до їхньої редакції часто приходять активісти і говорять, що їм відомо про те, що той чи інший чиновник є корупціонером. «Але вони ніколи не наводять конкретних фактів, бо бояться наслідків. Громадські активісти самі не готові відкрито боротися проти корупції», – зазначає Н.Онисько.

На завершення діалогу «олії до вогню» підлив політолог Тарас Возняк, який зазначив, що побороти корупцію як систему в принципі неможливо. Натомість політолог радить боротися з окремими її виявами – хабарями.
Ірина Рєвунова

 Джерело : Галнет

Назад

Пошук

© 2012 Усі права захищені.