Роман Горак "СВІДОК СКАНДАЛУ "

21.12.2014 12:13
Ця могила неподалік входу на городоцький цвинтар відразу привертає увагу незвичною формою та символікою на пам’ятнику, якої не знайдеш між навколишніми: два факели, котрі ще горять, але опущені полум’ям вниз і ось-ось мають погаснути, ніби символізуючи короткочасність людського буття. В тій давно вже забутій могилі спочиває той, хто був свідком та учасником одного з найскандальніших судових процесів, що відбулися в Галичині. Ці процеси сколихнули тоді все суспільство і стали підґрунтям повісті Івана Франка «Основи суспільності», якої автору, зважаючи на порушену в ній тему, так ніколи й не вдалося закінчити. 
Мова йде про так званий «Кукізовський процес», який відбувся наприкінці 1888 року. Не було газети, яка б не розповіла про подробиці його 
перебігу, як і не було в Галичині якоїсь найповажнішої особи, яка б не сказала про нього свою думку. Трапилась ця справа в селі Кукізові, що біля Яричева. Цей маєток належав дідичам Стшелецьким, які проциндрили його і залишились у важкім матеріальнім становищі, що 
загрожувало повним розоренням. У селі був священиком Ян Тхуржніцький – багата людина і спадкоємець великого і авантюрного роду Мнішків. Він був типовим скнарою, назбирав чималий капітал, який тримав, як всякі старі люди, по різних сховках, часто забуваючи про них. Оскільки ксьондз не був одруженим, то жив самотньо неподалік дому дідичів і харчувався в них. Одного разу слуги зранку знайшли його побитого і ледве живого. Викликана поліція провела дуже ретельне слідство і висунула звинувачення «у намірі умисного вбивства ксьондза з метою його пограбування» дідичкою та її сином. Вони були заарештовані і невдовзі розпочався судовий процес, на якому Іван Франко як кореспондент від газети «Кур’єр Львівський» мусив бути присутнім і на сторінках цієї газети публікував перебіг слідства. На захист Стшелецьких піднялись всі вершки тодішнього польського суспільства, які не могли допустити, щоб одного з їх представників судили як грабіжників та злодіїв. Звичайно, що дідичі Кукізова були оправдані і як національні герої вийшли на волю. Ксьондз Ян Тхуржницький невдовзі помер і був похований з належними почестями на Личаківському цвинтарі.
Повість Івана Франка, написана 1894 року на цьому матеріалі, була зустрінута польською шляхтою вельми неприхильно. Його звинуватили в зумисному наговоренні на неї, тим більше, що суд виправдав Стшелецьких. Проте невдовзі стався інший випадок, коли ще один нащадок шляхетського роду Жигмонд Гошовський зарубав сокирою українського священика Івана Ардана в Цикові і польська преса всіма силами намагалась не приділяти цьому випадку уваги, а в літературі почали з’являтись твори, які возвеличували шляхту за її благородність.
Кукізівський процес набув такого розголосу, що в Городку в тутешній друкарні була випущена його стенограма у вигляді трьох об’ємних книг… На основі повісті Івана Франка та цієї стенограми режисер Олег Бійма зняв художній фільм під назвою «Злочин з багатьма невідомими», в якому головну роль пані Олімпії Торської зіграла артистка зі Львова Зінаїда Дегтярьова. Фільм був відзначений Шевченківською премією. Одним зі свідків процесу в Кукізові був ксьондз Антон Круліцький, який правив у костелі в 
Кукізові разом з Яном Тхуржніцьким від 1885 року, на процесі давав дуже важливі свідчення в обороні не стільки правди, як «основ суспільності» і також став одним з героїв повісті Івана Франка.
 Антон Круліцький народився 18 липня 1836 року в Конгресівці (так називали ту частину Польщі, яка, згідно з Віденським конгресом, 
перейшла разом з Варшавою до Росії). Брав участь у повстанні поляків проти Росії 1861, але уникнув арешту, прийняв целібат та висвятився у духовний сан. Був шляхтичем гербу Равліч. Декому з родини Круліцьких вдалось втекти в Галичину. Брат Антона Олександр осів у Городку й одружився з Олександрою Кунашевською (1833-1898). Антон Крушельницький став ксьондзом в Куликові піді Львовом, де правив 
з 1877 до 1881 року. Потім – у Заліщиках, де був до 1884 року, відтак – у Язлівці. 1885 року прибув у Кукизів, де став свідком нападу на
ксьондза Яна Тхуржницького. З 1898 року був у бурштинському монастирі, а потім переїхав до брата Антона в Городок, де й помер 18 жовтня 1900 року. Хворів відкритою формою туберкульозу. Його поховали у родинний гробівець брата з отими схрещеними палаючима факелами…
 
Роман ГОРАК.
Газета "Народна Думка"  №51 (1954) за 19.12.2014 року
Назад

Пошук

© 2012 Усі права захищені.