Закон чи дишло ?

22.03.2013 16:35

  На початку 80-х років я, молодий 22-річний "прапор", що проходив службу в ГСВГ (група радянських військ в Німетчинї) прогулюючись вечірнім Магдебургом  хотів перейти вулицю, але старий німець, що стояв на переході зупинив мене показуючи на світлофор, де горіло червоне світло, на що я відповів що бачу, але-ж машин  зовсім немає. " Так - сказав німець,- машин нема, але червоне горить, а на червоне  йти - ферботен". Мені стало соромно, але той випадок я запам"ятав на все життя.                                                            Переглядаючи монографію О. Вишневського " Український виховний ідеал і національний характер, де автор аналізує причини нашої багатовікової бездержавності мою увагу привернула така думка : "...Серед чинників нашої бездержавності В.Янів називає нашу схильність до анархізму. Джерелом цього явища є нездатність людини, до підпорядкування себе спільним і вищим завданням, що здійснюється, або шляхом деспотизму влади (Азія), або пошани до законів (Європа). І перше і друге українець приймає неохоче. Згадаймо бодай відомий вислів Івана Богуна: " Знімаю шапку тІльки перед Богом, і то з власної охоти..."                                                                                                                                                                                                                   В сучасній Українській державі, органи влади, що покликані стояти на сторожі закону, на кожному кроці його (закон) цинічно ігнорують ( а прикладів такої поведінки влади і "грошових мішків" в нашому житті предостатньо) , то що можна очікувати від решти народу ?  Чи може Закон обов"язковий для виконання не для всіх? 

 Олег Ягель.

Назад

Пошук

© 2012 Усі права захищені.