Новини

Меморіал « ГЕРОЯМ ВОВЧУХІВСЬКОЇ ОФЕНЗИВИ»

23.02.2020 19:00

Запрошуємо на урочисте відкриття та освячення Меморіалу « ГЕРОЯМ ВОВЧУХІВСЬКОЇ  ОФЕНЗИВИ» 26-го лютого 2020 року о 12.00 с. Вовчухи Городоцького району. Пам’ятаємо дні нашої визвольної боротьби ! Увічнимо пам’ять Героїв!

Вовчухівська  офензива –наступальна операція Галицької Армії  17 лютого  –18 березня 1919 року під час польсько-української війни 1918-1919 років. В ході Вовчухівської  офензиви  воїни Галицької Армії перерізали залізничне сполучення  між Львовом та Перемишлем в районі Вовчух, повністю оточили та взяли в облогу Львів. Як мінімум двічі в ході Вовчухівської офензиви українці могли звільнити Львів. Начальний командувач Галицької Армії генерал-полковник Михайло Омелянович-Павленко писав: « …Львів повністю взятий в кільце та обложений. Всі потуги поляків поблизу Вовчух закінчились безрезультатно. Питання здачі Львова визначається наявністю в місті харчових запасів». Але втрутилась Антанта, а члени місії Бартелімі підступно провезли до Львова не тільки харчові запаси, але і набої та зброю. Як тільки ініціатива переходила до воїнів Галицької Армії, втручались міжнародні чинники та заставляли українців йти на припинення бойових дій та перемир’я. В цей час польські війська отримували перепочинок та підкріплення      

  Святослав Шеремета Святослав Шеремета

відповідальний секретар Державної міжвідомчої комісії з увічнення пам’яті
>>

Виставка Оксани Спас-Прус

14.02.2020 19:07

   16 лютого 2020року о 13.00год. у Музеї-садибі родини Антоничів Бортятинської філії Львівського музею історії релігії відбудеться відкриття виставки робіт Оксани Спас Прус, присвяченої пам'ятіГероїв Небесної Сотні.    На виставці буде представлено близько100 робіт, виконаних у різних техніках:вишивка хрестиком, бісероплетіння,екибани, флористика, декупаж по дереву, вишивка бісером

>>

До яких країн світу українці можуть подорожувати у 2020 році без візи.

12.01.2020 11:33

Українці на початок 2020 року можуть відвідувати без віз або за спрощеною схемою 128 країн світу / Ілюстрація REUTERS

З кожним роком українці стають все більш мобільними, вони прагнуть відкривати нові куточки планети, і світ на це реагує. З’являється все більше вигідних і зручних маршрутів для українських мандрівників, а інші країни при цьому продовжують лібералізувати візові вимоги. Туризм розбирався, куди українці можуть потрапити без візи або за спрощеним режимом станом на початок 2020 року.

На початку січня 2020 року міжнародна компанія Henley & Partners опублікувала оновлений рейтинг паспортів, в якому Україна опинилася на 43 місці зі 107 (всього оцінювалися візові правила 200 країн). І хоча за рік український паспорт опустився в рейтингу на дві позиції, як і роком раніше, на даний момент доступними для українських туристів залишаються 128 країн, хоча і з невеликою ротацією: плюс Бахрейн і Саудівська Аравія і мінус Бенін і Джібуті.

З цього списку повністю безвізовими країнами для українців є 92 країни (найбільше – в Європі), для решти потрібно або отримувати візу під час прибуття, або проходити попередню електронну реєстрацію. Водночас слід розуміти, що у випадку з останніми двома варіантами мандрівникові хоч і не доведеться йти в посольство з великим стосом документів, доводячи, що йому можна видати візу, однак певний візовий збір найчастіше доведеться доплатити. Для кожної країни він свій, і цю інформацію варто обов’язково вивчити до поїздки. При цьому за минулий рік змінилися правила відвідування деяких країн. Приміром, з квітня 2019 року українці можуть приїжджати до Таїланду без візи, тоді як раніше її було необхідно отримувати по прибуттю. Водночас Шрі-Ланка скасувала для українських туристів оплату електронного підтвердження подорожі, правда, діє це рішення поки що тільки до кінця січня 2020 року. Крім того, влітку 2019 року Лаос ввів для українських туристів можливість отримання електронної візи строком до 30 діб.

Також з 1 березня 2019 року в українців з’явилася можливість подорожувати до Грузії за внутрішнімм ID-картами, тобто без закордонного паспорта. Водночас на найближчі 5 років уряд України поставив перед собою завдання спростити поїздки до ряду країн, куди нашим громадянам все ще необхідно проходити повну процедуру отримання візи. Серед інших у Кабміні називають Великобританію, Республіку Корея, Канаду, Японію та Австралію. Крім того, український уряд має намір працювати над подальшим спрощенням умов перебування в країнах, куди зараз можна потрапити з візами по прибуттю або через електронну реєстрацію. Безвізові країни для громадян України 2020 (повний список – 128 країн):

Азія

1 Бангладеш (віза по прибуттю) 2 Бруней 3 Камбоджа (віза по прибуттю) 4 Гон Конг 5 Індонезія 6 Казахстан 7 Киргизстан 8 Лаос (віза по прибуттю) 9 Макао (віза по прибуттю) 10 Малайзія 11 Мальдіви (віза по прибуттю) 12 Непал (віза по прибуттю) 13 Шрі-Ланка (віза по прибуттю) 14 Таджикистан 15 Таїланд 16 Східний Тимор або Тимор-Лесте (віза по прибуттю) 17 Узбекистан

Європа

18 Албанія 19 Андорра 20 Австрія 21 Білорусь 22 Бельгія 23 Боснія і Герцеговина 24 Болгарія 25 Хорватія 26 Кіпр 27 Чехія 28 Данія 29 Естонія 30 Фарерські острови 31 Фінляндія 32 Франція 33 Німеччина 34 Греція 35 Гренландія 36 Угорщина 37 Ісландія 38 Італія 39 Латвія 40 Литва 41 Ліхтенштейн 42 Люксембург 43 Мальта 44 Молдова 45 Монако 46 Чорногорія 47 Нідерланди 48 Північна Македонія 49 Норвегія 50 Польща 51 Португалія 52 Румунія 53 Росія 54 Сан-Марино 55 Сербія 56 Словаччина 57 Словенія 58 Іспанія 59 Швеція 60 Швейцарія 61 Ватикан

 

Африка

62 Кабо-Верде (віза по прибуттю) 63 Комори (віза по прибуттю) 64 Єгипет (віза по прибуттю) 65 Свазіленд 66 Гвінея-Бісау (віза по прибуттю) 67 Кенія (віза по прибуттю) 68 Мадагаскар (віза по прибуттю) 69 Мавританія (віза по прибуттю) 70 Маврикій 71 Мозамбік (віза по прибуттю) 72 Намібія 73 Руанда (віза по прибуттю) 74 Сенегал 75 Сейшели (віза по прибуттю) 76 Сомалі (віза по прибуттю) 77 Танзанія (віза по прибуттю) 78 Того (віза по прибуттю) 79 Уганда (віза по прибуттю) 80 Замбія (віза по прибуттю) 81 Зімбабве (віза по прибуттю)

Океанія

82 Острови Кука 83 Фіджі 84 Маршаллові острови (віза по прибуттю) 85 Мікронезія 86 Ніуе 87 Палау (віза по прибуттю) 88 Самоа (віза по прибуттю) 89 Тонга (віза по прибуттю) 90 Тувалу (віза по прибуттю) 91 Вануату

Карибські острови

92 Антигуа і Барбуда 93 Барбадос 94 Домініка 95 Домініканська республіка 96 Гаїті 97 Ямайка 98 Сент-Кітс і Невіс 99 Сент-Вінсент і Гренадіни 100 Теркс і Кайкос

Америка

101 Аргентина 102 Болівія (віза по прибуттю) 103 Бразилія 104 Чилі 105 Коста-Ріка 106 Еквадор 107 Сальвадор 108 Гватемала 109 Гондурас 110 Мексика (безкоштовний електронний дозвіл заздалегідь) 111 Нікарагуа 112 Панама 113 Парагвай 114 Перу 115 Уругвай

Середній Схід

116 Вірменія 117 Азербайджан 118 Бахрейн 119 Грузія 120 Іран (віза по прибуттю) 121 Ізраїль 122 Йорданія (віза по прибуттю) 123 Ліван (віза по прибуттю) 124 Палестинські території 125 Катар 126 Саудівська Аравія (віза по прибуттю) 127 Туреччина 128 ОАЕ

Джерело :https://dialogs.org.ua/people/32430/

 

>>

У Польщі розгорівся скандал через ксенофобські образи українки студенткою Ольштинського ВУЗу.

25.11.2019 12:57

Студентка медичного напрямку, сама розмістила в інтернеті минулого тижня відео що спричинило берхливу реакцію польського суспільства. На камеру вона скаржилась на українку, яка зіпсувала їй поїздку, бо зайняла місце в потязі.

"Вчора українська кур*а, так звана є**на прибиральниця, зайняла моє місце в потязі, і взагалі, за***ла увесь, кур*а, відсік, щоб ніхто не міг сісти. Вона купила тільки одне місце, а я заплатила за два, щоб було місце для ніг, тому що я можу собі це дозволити…

Досить того, що вона була товста, але ще в неї була велика валіза, і вона нічого не розуміла", - скаржилась дівчина на відео.

Я мала б піти до кондуктора, але я добра до тварин. Тільки не до таких, тому наступного разу не буду. Є**ь тих українських сте*в, бо ненавиджу їх… Ця жінка - дурна прибиральниця, так що ієрархії треба дотримуватись", - сказала вона.

В університеті заявили, що вирішили негайно відсторонити студентку після "обурливої заяви" на адресу українців. ВУЗом також  було направлено повідомлення в прокуратуру.

Польська спільнота, також бурхливо зреагувала на інцедент, ось деякі коментарі під відео :

Arek Arecki  Widzisz dziecko. Teraz już ty będziesz sprzątaczką... A jak wyjedziesz gdzieś z kraju to pamiętaj że karma wróci...

(Бачиш дитино. Тепер ти будеш прибиральницею ... І якщо кудись поїдеш з країни, пам’ятай, що карма повернеться).

 

 Marcin "Ukrainka", "sprzątaczka" - szlachcianka kurwa szufladkuje ludzi. Musisz być strasznie smutną osobą...  Naprawdę. 

("Українка", "прибиральниця" - шляхтянка кур..а ділить людей. Мусиш бути страшно смутна особа... Направду.)

 

ziomalkr mam nadzieję, że nigdy nie zostanie lekarzem, nie chciałbym kiedykolwiek być leczony przez kogoś kto w zależności od pochodzenia będzie decydował jak leczyć, pomyślcie co by było gdyby się jej nie spodobać, ona wtedy mogłaby być przepisać na recepcie truciznę

(Я сподіваюся, що вона ніколи не стане лікарем, я ніколи не хотів би лікуватися в того, хто вирішує, як лікувати залежно від походження, подумайте, що буде, якщо хтось їй не сподобається, вона може приписати отруту за рецептом).

 

Olaf I teraz przeprasza twierdząc, że to miał być żart. Żenująca, tchórzliwa siksa

(І зараз  вибачається, сказавши, що це мав бути жарт. Збентежена, боягузлива сикса).

 

Michał Ogórek Jak w ciągu jednej minuty zaprzepaścić sobie całą swoją przyszłość..

(Як за хвилину запропастити все своє майбутнє).

nasze młode pokolenie nasluchalo się o lepszej kascie ludzi jestem poprostu zdruzgotana (наше молоде покоління почуло про ліпшу касту людей, які я просто спустошина)

У відповідь на скандал дівчина записала ще одне відео, у якому запевнила, що не підтримує націоналізм чи дискримінацію, та назвала інцидент "жартом". "Вибачте, я не думала, я просто дурепа", - сказала вона.

 

 

>>

Шедеври рукописної спадщини середньовічної України представлять у Львівському музеї історії релігії

28.10.2019 13:23

30 жовтня, у середу, о 16 годині у великому виставковому залі Львівського музею історії релігії видавництво «Горобець» за сприяння Українського культурного Фонду в рамках проєкту «Повертаємо в Україну культурну спадщину» презентує два факсимільні видання. Перша книга – Реймське Євангеліє ХІ століття – унікальна кирилично-глаголична писемна пам’ятка української церковної книжності, що вийшла з київського княжого скрипторію в XI столітті і поки що єдина зі збережених книг знаменитої, але втраченої бібліотеки Ярослава Мудрого. Оригінал зберігається у Бібліотеці Карнегі міста Реймса (Франція). Друга – Віденський Окто́їх XII століття – один із найдавніших зразків універсального богослужбового збірника. Частину його текстів визнано досить рідкісними як для старослов’янської, так і давньоруської традиції. Видання було створено на Волині (Україна), а зберігається у Віденській національній бібліотеці (Австрія).   

  

У презентації візьмуть участь директорка ТОВ «Видавництва «Горобець» Ганна Горобець, доктор філологічних наук, професор Житомирського державного університету імені Івана Франка Віктор Мойсієнко, модераторка, менеджерка ТОВ «Видавництва «Горобець» Діана Шамрай, меценатка проекту Ольга Скрипченко.

 

                                                     Олена Малюга, науковий співробітник ЛМІР

 

 

Довідково. З 2009 року ТОВ «Видавництво «Горобець»» започаткувало програму «Повертаємо в Україну культурну спадщину». Завдяки створенню факсимільних копій, до України повернулися середньовічні рукописні пам’ятки, які прикрашають книжкові зібрання Білорусі, Польщі, Росії, Італії, Франції, Австрії та інших  країн. Протягом десяти років відтворено і видано Луцьке Євангеліє XIV століття, Луцький Псалтир 1384 року, Холмське Євангеліє XIII століття, Лавришівське Євангеліє XIV століття. Сьогодні до цього списку приєдналися Реймське Євангеліє ХІ століття і Віденський Окто́їх (Кодекс Ганкенштейна) кінця XII – початку XIII століть.

>>

На Городоччині батько заступника голови райради збудує культурний центр за 18 млн грн

07.07.2019 09:33

Великолюбінська селищна рада, що в Городоцькому районі, 1 липня підписала договір з ТОВ ВКП «Спортавто» на створення центру культури, дозвілля і мистецтв Великолюбінської об’єднаної територіальної громади за 18,5 млн грн.

Про це стало відомо з сайту електронних закупівель Prozorro, передають “Наші гроші. Львів”.

Згідно з угодою, підрядник реконструює вже наявний народний дім в с. Завидовичі Городоцького району. Тут відремонтують саму будівлю – встановлять металопластикові вікна та двері, зроблять підлоги, стіни тощо та підключать інженерні системи. І після ремонту тут буде кінозал, студія звукозапису, виставковий та концертний зали. Також в центрі передбачено приміщення для занять хореографічної, вокальної, музичної, театральної студій та студії образотворчого мистецтва. Крім того, в приміщенні облаштують інтернет-кафе та електронну бібліотеку.

Роботи завершать до кінця 2020 року. «Спортавто» отримає 390 тис. грн прибутку, а на зарплати працівникам піде 1,7 млн грн.

На торгах фірма-переможець змагалася з ТОВ «Орбудсервіс». Під час аукціону учасники не знизили своїх пропозицій, однак ціна «Спортавто» була на 160 тис. грн дешевшою.

Компанія «Спортавто» працює на ринку з 1996 року, її юридичне місцерозташування – смт. Великий Любінь (Городоцький район). Засновником та керівником фірми є львів’янин Ігор Слонівський.

Підприємство «Спортавто» вже неодноразово фігурувало в матеріалах «НГ. Львів». Наприклад, минулого року фірма Ігоря Слонівського позмагалася за реконструкцію дитячого садка з підприємством «Обрій», яке до лютого 2018 року належало його дружині Лідії Слонівській. Тоді на торгах «конкуренти» вказували у своїх відомостях один і той номер телефону. Крім того фірми розігрували реконструкції амбулаторії та стадіону.

Загалом, за даними Clarity, протягом 2018-2019 років компанія «Спортавто» отримала замовлень на 49 млн грн, не враховуючи поточного підряду.

Як раніше повідомляли «НГ. Львів», Лідія та Ігор Слонівські є батьками заступника голови Городоцької районної ради Богдана Слонівського.

https://cynicallviv.com.ua/na-gorodochchyni-batko-zastupnyka-golovy-rajrady-zbuduye-kulturnyj-tsentr-za-18-mln-grn/?fbclid=IwAR3Bj1jXJJk6vax1nXXyVEbtybjHLDi5JSw4v6eKkEv9slLWnC5-9zphr2o

>>

Геополітика Великого князівства Литовського, або хто справжній союзник України

11.06.2019 20:18

Від перших місяців української незалежності 1991 р. новим імперативом наших сподівань у просторі міжнародної політики стали систематичні пошуки головного союзника України, який би надійніше підпер її суверенність. Спочатку таким союзником стала Польща і це протривало всі 1990-і рр. і захопило 2000-і: тоді Варшава стала надійним адвокатом України в просуванні наших проєвропейських інтересів та устремлінь, польські еліти активно включилися в розгортання всебічного полілогу з Україною, розпочалися знакові кроки із історичного примирення двох народів, які в минулому мали страшні конфлікти.

Усе це принесло значні плоди: польські політики, справді, стали важливим рупором в Європі і світі з ретрансляції українських ідеалів, на саму Польщу велика частина українського суспільства почала дивитися як на модель успішних реформувань та трансформацій постсоціалістичного, посттоталітарного суспільства. Проте під кінець президентства Л. Кучми (початок 2000-х рр.) Україна врешті постала перед обличчям Європи гігантським скопищем корупції, казнокрадства, цинічно-ненажерливого олігархату та огидного малоросійства. Міф про Україну як про «молодшу сестру Європи», «дещо занадто поруйноване суспільство», якій треба трохи допомогти, щоб вона увійшла до європейської спільноти, розвіявся. Польські еліти почали тверезо дивитися на Україну, на її ментальні й цивілізаційні сутності і, що закономірно, дещо охололи до цього союзника, в багатьох аспектах безнадійно хворого й отруєного міазмами охлократії, плебейства й самонеповаги.

Згодом до влади у Польщі почали приходити тверді консерватори (партія «Право і справедливість»), які цією ідеологією лише маскували правдиві принципи націоналізму, якими вони керувалися, вони ще тверезіше подивилися на правду українського буття, ще ретельніше відмежувалися від українського політичного й соціального бруду і вирішили частково повернутися до давніх геополітичних стратегем імперської політики Польщі на сході Європи, тобто до планів та ідей гегемонізму та легкого шовінізму, до старої Яґеллонської імперської ідеї, в планах якої український простір розглядається лише як простір для польської експансії. Після гострих заяв польських політиків вже у 2010-і рр. у сфері історичної пам’яті щодо української внутрішньої ідеології (критика ними ідей українського вольового націоналізму, історичних практик ОУН і УПА) стало годі говорити про Польщу як головного союзника України.

Після «революції троянд» 2003 р. в Грузії і приходу до влади відверто демократичного, прозахідного уряду М. Саакашвілі на перше місце у сфері союзницьких пошуків України вийшла Грузія. Ця країна історично близька нам: цивілізаційно ми спільно тяжіємо до Чорномор’я, в українців і грузинів розвинулися потужні форми визвольного, антиімперського націоналізму, чим два народи завжди вельми лякали Москву, і тому регулярно накликали на себе дуже жорстокі репресії з її боку; геополітично Грузія й Україна пов’язані тим, що географічно стоять на південно-західній межі російського імперського простору, і тому мусять якось взаємодіяти, аби вижити. Після кардинальних і бурхливих реформ президента М. Саакашвілі Грузія постала новою моделюю для України: мовляв, так, Польщу, цю середньоєвропейську цивілізацію, ми наслідувати не можемо, але ось рідну нам за совєтською спадщиною Грузію «потягнемо» наслідувати в усіх аспектах. У 2008 р. нас ще більше здружила війна Росії проти Грузії. Однак незабаром виявилося, що грузинські реформи програють совєтському менталітетові: після реформатора М. Саакашвілі до влади прийшов олігарх Б. Іванішвілі, соціальні трансформації виявилися поверховими, і цю трагічну кавказьку країну (1/3 її території виявилася окупованою Росією) знов великою мірою накрили мороки бідності, нестабільності, тупцювального розвитку.

Нарешті, у 2010-і рр. чітко вималювався новий головний союзник України на геополітичному горизонті – Литва. Особливо ця лінія посилилася, коли владу в цій гордій, завзятій маленькій країні очолила Даля Грибаускайте – політик твердий, принциповий, активний. Сьогодні ця жінка, здається, є найпопулярнішим політиком в Україні і, якби так вона, уявно скажемо, виставила свою кандидатуру на президентських виборах, то, мабуть, перемогла б. І це справедливо: саме Д. Грибаускайте показала світові, що таке роль особистості в історії і політиці, зуміла вивести геополітичну стратегію своєї цілком не потужної держави на рівень особливо впливової в Європі; саме Литва є сьогодні головним «сторожовим псом» Європи супроти імперських і деструктивних зазіхань Росії, її рішуча політика, різкі заяви, сувора настороженість і войовничість супроти російського монстра раз у раз будять європейців із млосного сну загальної ситості та благодушної ліберальної ілюзорності і нагадують, що «Ганнібал біля воріт!», «Рим – у загрозі!».

За 1990-і і 2000-і рр. ми побачили, як три колишні совєтські нації Балтії – литвини, латвійці й естонці – перетворилися на три глибинно модернізовані, мобільні, високоосвічені, пройняті пружним націоналізмом народи. І на чолі їх стоїть саме Литва: перейнята міцною ідеосанкрезією проти всього совєтського, максимально окциденталізована, горда у своєму націоналізмі. Це, справді, сьогодні єдиний геополітичний союзник України, який розуміє всі наші болі (Литва ніколи не спокуситься маривами власного імперіалізму, як Угорщина та Польща, щоб сваритися із сусідами перед обличчям російської загрози), який пережив усі ті самі етапи націєтворення, що й українці, який найглибше є зацікавленим у розумній, міцній та надійній геополітичній конструкції Середньої Європи, тобто простору між Балтикою і Балканами, між Альпами і Чорним морем, щоб максимально стабілізувати її.

У цьому місці настав час поговорити про геополітику Великого князівства Литовського, яке колись, на недовгий час, стало найбільшою державою Середньої Європи, вкинуло в її цивілізацію особливі ферменти і розтануло, щоб бути для нащадків вічним привабливим маривом, вічною спокусливою fata morgan’ою як країна вільної гармонії станів і народів, релігій і культур. Відлунням саме цієї держави є сучасна Литва.

Спочатку трохи історії. Литовська народність сформувалася в Середньовіччі з п’яти головних балтомовних (лето-литовських) етнічних груп: ятвягів, голіндів, жемайтів, авкштайтів і, власне, литви. Ці народи згуртувалися, загартувалися і зміцніли у ХІІ–ХІІІ ст. під натиском німецьких лицарів-хрестоносців, які прийшли в Балтію, щоб християнізувати язичників, і робили це дуже жорстоко. У ХІV ст. Литва не тільки вистояла перед хрестоносцями, але й сама поволі пішла в наступ, особливо в південному напрямку, на землі русичів (в нинішню Білорусь), які переживали тоді об’єктивно-фатальний період загальної деградації. До кінця ХІV ст. Литва за князів Гедиміна й Ольґерда захопила центральні землі теперішньої України – Волинь, Полісся, Сіверщину, Поділля, Середнє Подніпров’я. Піком її експансії можна вважати 1450 р., коли держава Вітовта Великого на півдні сягала Чорного моря (Хаджибей, нинішня Одеса, був її головним портом), на сході її землі простягалися далеко за Смоленськ і Брянськ і підпирали Москву на віддалі якихось 200 км., на заході через Підляшшя литовські володіння вклинювалися в корінні польські мазовецькі простори, а на півночі князівство тонким клином виходило через Жмудь до Балтійського моря.

Видатний український історик та історіософ Мирон Кордуба (1876 –1947) вважав, що саме перехід українських етнічних земель під владу Литви став вирішальним моментом в історії України й великою мірою всієї Східної Європи (стаття «Найважливіший момент в історії України» – «Літературно-науковий вісник», 1930, №6). Якраз у ХІV–ХV ст. в умовах політично відкритого Великого князівства Литовського в Україну прийшли перші переломні західні цивілізаційні віяння: католицькі духовні впливи, міське (магдебурзьке) право, яке сформувало нову культуру міст, етика лицарства, латиномовна культура; якраз межі ВКЛ розірвали єдність русько-православного простору, який тягнувся від Подніпров’я до Білого моря і Волги, дали можливість вистояти новій українсько-руській ідентичності і цим витворити своєрідний бар’єр перед майбутньою експансією Москви на захід; якраз Литва стимулювала нову колонізацію та боротьбу на південному фронті українського етнічного простору, з чого народився феномен українського войовничого козацтва. Інакше кажучи, українська нація, як і білоруська, сформувалася у своїх головних цивілізаційно-ментальних особливостях саме в литовських період.

Велике князівство Литовське не встояло перед викликами історії: спочатку його «всмоктала» в себе, хоч і менша, але етнічно міцніша, польська держава, і так постала в 1569 р. Річ Посполита, а згодом частинами його простір проковтнула Москва, успішно використовуючи для цього демагогічну й облудну пропаганду «єдності русько-православного світу», що давало їй можливості раз по раз робити своїми агентами, найманцями й донощиками всіх тих православних русичів, які повірили, що Москва йде їх «визволяти», їм «допомагати», їх «духовно й релігійно просвітлювати». Однак історична спадщина ВКЛ, хоч і зовні не дуже видима, покрила весь простір від Балтики і майже до Чорного моря, надавши трьом основним народам у ньому – литвинам, білорусам та українцям – ментальних ознак вірності окцидентальним принципам організації своєї цивілізації, пройнявши їх власне середньоєвропейським духом культуротворення та естетичного сприйняття світу, прищепивши їм особливу громадянсько-демократичну свідомість. Тому цей простір був таким ненависним для ординсько-деспотичної Москви, тому вона з таким шаленим завзяттям викорінювала в ньому всі рештки пам’яті і самобутні форми культури, систематично знищуючи ці три народи впродовж ХVІІІ–ХІХ ст.

Велике князівство Литовське мало свою геополітичну ідею. Вона базувалася на чотирьох головних принципах: 1) творити забороло проти наступу німецьких хрестоносців, серед яких часто було багато лицарів з усіх країн Західної Європи, на півночі; 2) організовувати системне протистояння наступові Москви на сході; 3) стреміти до Чорного моря на півдні; 4) вибудовувати систему союзів із народами Середньої Європи на заході (знаменитий з’їзд правителів цього макрорегіону в Луцьку 1429 р. на запрошення Вітовта Великого). Усі ці постулати міжнародної політики князям Литовсько-руської держави до кінця не вдалося виконати, і в цьому полягала основна причина занепаду ВКЛ, проте вони залишилися його геополітичним заповітом у понадчасовому вимірі.

У сучасності геополітична ідея ВКЛ знову проступає основними своїми контурами. Зрозуміло, історія внесла в неї корективи, тому, скажімо, 1-й принцип – протистояння німецькому наступові – відпав сам собою. Три інші – до сьогодні актуальні. І те, що нинішня Литва займає надактивну саме середньо- та східноєвропейську позицію, тобто не перетворюється на маргінальну регіональну державу, хоч і успішну в соціально-економічному плані, але з вузькою геополітичною перспективою, як Латвія чи Естонія, а будує ширші плани, підтверджує нашу тезу.

Зрозуміло, великою проблемою для геополітичної мобілізації цього простору є сучасна Білорусь – національно анемічна, авторитарна, залежна від Росії. Водночас такий стан Білорусі є тим викликом, який повинен якраз актуалізувати геополітичну ідею Великого князівства Литовського як неодмінного фактора для стабілізації простору на межі Середньої і Східної Європи (цю межу традиційно географи проводять по Дніпру і до Ризької затоки на Балтійському морі), між Балтикою і Чорним морем. Утримання Білорусі як суверенної держави, постійні цивілізаційні й культурні впливи на неї з боку Європи, стимулювання в усіх аспектах білоруської національної ідентичності – це ті аксіоми, які єдині можуть забезпечити простір Середньо-Східної Європи від інвазії в різних формах Росії. Тож тема Білорусі має стояти головною в порядку денному в міжнародній політиці всієї Середньо-Східної Європи: допоки Білорусь буде зберігати в собі цивілізаційну пам’ять, яку в ній витворило ВКЛ, як це ще є зараз, доти вона буде опиратися цілковитому поглинанню її з боку Росії.

Другий заповіт геополітичної ідеї ВКЛ: активна міжнародна політика на Чорному морі. Колись саме литовські князі подарували для поляків ідею «Польщі від моря до моря», яку самі не змогли реалізувати. Сьогодні роль головного протагоніста, лідера чорноморських ініціатив повинна взяти на себе Україна. Тому такі постулати, як активна союзницька політика з державами Закавказзя (Грузія, Вірменія, Азербайджан) і підтримка поневолених народів Кавказу, геополітична співдія з Туреччиною, включення балканських держав у чорноморські ініціативи, нові культурологічні та торгово-економічні проекти в просторі Чорного моря, побудова нового великого міста-порту на березі Чорного моря для того, щоб воно стало символом і провідником наступальної політики України в Чорномор’ї, тощо – це аксіоми нашої геополітичної ідеї.

Третій заповіт геополітичної ідеї ВКЛ: організація системної міжнародної оборонної лінії щодо Московії. Тут напрошується ще одна історична підказка: ще в ХІV ст. литовські князі зрозуміли, що для ефективного протистояння агресивності Московського князівства потрібна геополітична співдія із тюркськими державами, які б атакували Москву з півдня. Сьогодні очевидним є, що саме від мобілізації тюркських народів і держав, які тягнуться від Кавказу до Сибіру, залежить, наскільки теперішня агресивна Росія буде підважена геополітичною активністю та демографічними процесами в середовищі цих тюркських держав і народів. Тому живою ідеєю спадщини ВКЛ є підказка провадити з боку всіх держав Середньої Європи, передусім з боку України, відкриту політику союзів і співпраці з країнами Центральної Азії (Казахстан, Узбекистан, Туркменістан, Киргизстан) для формування в них нового геополітичного візіонерства, яке б відводило їх від совєтської спадщини, будило сильніші національні почуття, орієнтувало б на окремі цивілізаційні програми розвитку з геополітичним проектом того, що саме тюрки мають бути головною міжнародною силою в Серединній Євразії, а не Росія.

І четвертий заповіт геополітичної ідеї ВКЛ: активна політика в просторі самої Середньої Європи. Колись чеські гусити планували запросити на престол незалежної Чехії великого литовського князя Вітовта, і це була одна з небагатьох ініціатив, яка мала по-новому зміцнити цивілізаційну своєрідність Середньої Європи. Сьогодні роль країн із простору колишнього Великого князівства Литовського якраз має полягати в тому, аби «відтягувати» всі середньоєвропейські держави (від Польщі до Північної Македонії та Болгарії) від однозначної, в чомусь засліпленої, орієнтації на Захід, що веде до демографічного висотування середньоєвропейських народів, коли вони мільйонами покидають свої країни і виїжджають на багатий Захід, до заникання їхніх своєрідних культур, коли вони всуціль вестернізуються ментально, втрачають свою оригінальність, до нерозуміння ними загроз із боку Росії, коли середньоєвропейські еліти стають пасивними, в усьому покладаючись на США й НАТО й відмовляючись від активної оборони цивілізаційних сутностей Середньої Європи (сьогодні великі і впливові проросійські середовища є в Угорщині, Словаччині, Чехії, навіть у колись ультраантиросійській Польщі, не кажучи вже про Сербію і Болгарію). Тож ідея країн із простору Великого князівства Литовського нині полягає в тому, аби мобілізувати й націлити Середню Європу на глобальне цивілізаційне протистояння Росії в усіх аспектах міжнародного життя.

Підсумок. Теперішнє зближення України і Литви, яке відбувається об’єктивно, без зусиль якихось політичних груп і течій, означає реанімацію геополітичної ідеї Великого князівства Литовського, яка, своєю чергою, має органічну та сакральну історичну традицію. Це – закономірний результат цивілізаційного, духовно-культурного, ментального розвитку наших народів. Історичною місією Великого князівства Литовського було зміцнювати і розвивати самобутність східної частини Середньої Європи і ця місія залишається вічною та насущною для сучасності, хоча і в дещо змінених суспільно-політичних умовах.

Сьогодні литвини є найбільш антиросійською нацією в Європі. Цим антиімперством пройнята вся суспільна і культурна свідомість цього народу. Суттю теперішнього історичного моменту для всієї Євразії є проблема повернення на світову політичну арену Росії як суперімперії. За це зараз змагається в надзусиллях режим В. Путіна. Він кладе на карту все, чим володіє Росія. Закономірно, що головним об’єктом російської експансії стає Середня Європа, хоча метою є, безумовно, ширші і масштабніші плани. Тож війна на Донбасі – це лише перший удар. Що цей удар буде мати свою «тяглість», передусім розуміє «сторожовий пес» Європи. Тому так послідовно і так скрупульозно використовують литовські політики й ідеологи всі можливі міжнародні важелі впливу і засоби пропагандивної дії, аби протистояти цій російській експансії. Сучасні українські політичні еліти мають усвідомлювати це і вибудовувати геостратегію держави так, аби вона максимально ефективніше включала цей фактор активності малого, але вельми мудрого і завзятого народу, народу, що у свій час створив понадчасову геополітичну ідею Великого князівства Литовського, від реалізації якої залежать стабільність і самобутність Середньої Європи.

 

https://vgolos.com.ua/articles/geopolityka-velykogo-knyazivstva-lytovskogo-abo-hto-spravzhnij-soyuznyk-ukrayiny_999154.html

>>

Дістало!!! Одиночна акція протесту під Городоцьким судом.

05.06.2019 18:24

Сьогодні під Городоцьким районним судом пройшла одиночна акція протесту в зв"язку з зволіканням суду у вилученні доказів по криміналу

відео   https://www.facebook.com/100008374566768/videos/2348865882069208/ .

Зі слів протестувальника в с. Бучали Городоцького району незаконно (ніби-то за сфальсифікованими документами) було оформлено спадщину. "Я воюю, а Городоцький суд малює" - ще одна "кричалка" акції.  

  Олег Ягель

>>

До 140-річчя від дня народження отця Василя Антонича

14.05.2019 21:11

 

        15 травня 2019 року минає 140 років від дня народження отця Василя Антонича, батька відомого українського поета Богдана-Ігоря Антонича. Цього дня у селі БортятиніМостиського району Львівської області, у церкві Успіння Пресвятої  Богородиці УГКЦ, яку збудував 1936 року і у якій правив, о 8 годині відбудеться Служба Божа за отця Василя Антонича і його родину. Опісля тут відкриють і посвятять меморіальну таблицю з написом «Церква побудована отцем Василем Антоничем (1879-1947) 1936 року. Архітектор Василь Нагірний». Потім уся громада відвідає місце останнього спочинку Антоничів на Бортятинському кладовищі, де запалять  свічки і покладуть квіти.

>>

На території однієї зі шкіл міста її працівник на очах у дітей побив собаку та кинув його в річку (оновлено).

03.04.2019 18:25

У Городоцьке відділення поліції 2 квітня надійшло повідомлення від місцевого мешканця про те, що на території однієї зі шкіл міста її працівник на очах у дітей побив собаку та кинув його в річку.

У Городку чоловік на очах у дітей побив пса та викинув його в річку

Про це повідомляє відділ комунікації поліції Львівської області.

За фактом відкрите кримінальне провадження за ч.2 ст.299 Кримінального кодексу України (жорстоке поводження з тваринами). Санкція статті передбачає – обмеження або позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років.

Правоохоронці встановлюють обставини події, а також причетних до неї осіб.

Leopolis.news

_________________________________________________________________________________

 Історія з собакою має продовження, додаємо інші точки зору з приводу  проблеми піднятої в статті.

 Тетяна Саварин 

 Я – вчитель Городоцького НВК №2 і я не можу мовчати. На всю країну у вечірньому праймі основних каналів прогримів скандальний сюжет про жорстоке вбивство тварини працівниками школи. Основне звинувачення спростоване однозначним шляхом – собака живий і, за висновками ветеринара, неушкоджений. Вірю в подальше чесне розслідування справи правоохоронними органами і хочу поговорити про ще один моральний аспект проблеми. 
Ми готові засуджувати, поливати брудом, вимагати розправи, не потребуючи доказів та фактів. Моя школа була несправедливо виставлена на всю країну філіалом пекла. Цього вже не змінити. Літня жінка, проходячи вчора повз подвір’я школи, де діти гралися з «загиблим» собакою, плюнула в бік воріт і крикнула: «Шкуродери!». Інформаційний привід створено, ярлики наліплено. В соцмережах борці з жорстокістю пропагують гуманізм і справедливість, пропонуючи четвертувати працівників школи, переламати їм руки-ноги без суду і слідства, втопити в річці тощо. Я зробила невелику нарізку зі скріншотів коментарів під дописом на фейсбук-сторінці ТСН, просто прочитайте. Допис з інформацією про вбивство собаки висить вже дві доби, він не оновлений і не виправлений (не кажучи вже про якісь вибачення), люди продовжують коментувати та репостити недостовірну інформацію. Show must go on. Високі стандарти журналістики. Можливо, все це має просто відвертати увагу людей від ситуації в країні?
Мені прикро, що ми не зважуємо наслідки своїх вчинків, що ми діємо на емоціях і так і не навчилися банально фільтрувати інформацію та думати своєю головою. Мені страшно, що діти сприймають як рольову модель поведінки вакханалії в соцмережах, де критичне мислення замінюють агресією та відчуттям вседозволеності. 
Я проти жорстокості до тварин. Я проти жорстокості до людей.
#ПідтримайШколу #ЗаСправедливість
______________________________________________________________________________________________

Роман Смірнов 

Поширюю новини про собаку з перших уст, щоб не було домислів та припущень. Собака в основному зараз почувається добре, правда реагує права лапка, болить . Сьогодні цілий день був з ним у Львові на обстеженні. У собаки кличка Лакі, навіть знайшовся господар. Собака насправді щасливчик. Це все, що стосується собаки. Але, насправді мене дивує, що увага зосереджена тільки на тому живий собака чи ні? Допускаю, що багато людей й не знають, що є другий собака, який 10.12.18 р. таки загинув в клініці. Сьогодні я теж там був та отримав підтвердження, що собака на своїх ногах вже не стояв, був у тяжкому стані. Багато дітей школи бачили, як собака лежав біля їдальні, як його переносили. Як сама викладач допомагала дітям рятувати собаку та відвезла до вет. клініки. Діти знають, як довго в підвалі стояв жахливий запах, де був той собака. І тут відбувся ще раз факт жорстокого поводження з тваринами. Діти ще не встигли оговтатись від попередньо випадку, як трапився другий. Чому межа реакції дорослих та дітей є смерть? А вдарити, проте не вбити це норма? Про що взагалі йдуть розмови? Собака живий ! Це дуже добре, слава Богу! А діти як? От про дітей хтось думає? Про їхній психологічний стан? В школі тільки й мова : «Собака живий!», постраждала репутація школи. А от діти – це така неважлива річ, вони так і залишились на задньому плані. Зі своїми переживаннями, та тепер ще й потребою захищатись від нападків інших дітей. Школа – це діти перш за все! Це не стіни! Яка була проведена робота після загибелі другої собаки з дітьми, які намагались врятувати її, які отримали стрес від побаченого? НІЯКОЇ !!! З ними не розмовляли ні керівництво школи, ні професійні психологи, яких мала залучити та ж сама школа. Діти залишились на одинці зі своїми переживаннями! І тільки батьки тих дітей знають, як вони не могли спокійно спати вночі. Тепер трапилась знову жахлива подія. Давайте спитаємо чи була проведена цього разу розмова зі сторони керівництва школи та психолога з тими дітьми, які стверджують, що бачили, як били собаку? Не залежно в яку б сторону вона не йшла: бачили чи привиділось, чому так сказали, як себе зараз почувають? Діти та їхній стан нікого знову не цікавили. Цим питанням хтось протягом наступного дня переймався? Ні! Основне – «собака воскрес!» Знову діти на далеко задньому плані, про них ніхто так і не згадав, робота психолога не було проведена. Так що ви, ті що так переживають за репутацію школи, робите для дітей тієї школи!? Багато дітей ходить та кажуть тим дівчаткам: «собака воскрес!» А це вже зародження булінгу в адресу й так вже натерпівшихся дітей. Що робить керівництво школи та педагоги ? Знову нічого ! У них ейфорія - «Собака воскрес!» Так це ж ви, дорослі, та ваша бездіяльність і породжуєте булінг в школі. Про яку ж тоді репутацію ви так турбуєтесь!? Стати на захист дітей вже після неодноразового випадку вашої бездіяльності – це злочин? Це наслідок! А причина – це ваша бездіяльність, безсердечність, байдужість. Ви, педагоги, як зайшли журналісти до учительської, турбувались тільки тим, що у вас хвилини відпочинку забирають! І це при тому, що ще вчора діти були переконані, що собака загинув! У вас навіть цей факт не пробудив трошки людяності. Тобто, як завжди, діти з якими ви працюєте та їхні переживання – для вас це не ваша турбота. Ці дівчатка – маленькі герої! Бо бачило більше дітей – сказали тільки одиниці. Комусь заборонили щось говорити, не зважаючи на те, що дитина пережила. Бо є репутація школи, а дитина – переросте. Переросте, та якою виросте??? Я радий, що все більше дітей росте сміливішими за нас, здатними на співчуття, яке для дорослих виявилось непотрібною річчю. Як часто навіть в коментарях спитали: «Як там діти?» Читаючи їх, я бачу, що діти знову на задньому плані. Їхній стан турбує тільки їхніх батьків. Хтось зібрав їх та скерував до психолога ? Наприклад ті, що так турбуються про репутацію школи? Вчинки завжди більше говорять за слова! Поки я вчинків на допомогу дітям ніяких не побачив, а тільки зародження булінгу зі сторони інших дітей, та знову та ж бездіяльність від педагогів. В правильному напрямку рухаєтесь, педагоги! У школі великі проблеми, не всі про них говорять, бо репутація…. Незабаром у вас виникне нова велика проблема у дітей, та чи буде вона вас турбувати ? Яка межа для початку вашої реакції ? Смерть???

 

>>

Зображено: 1 - 10 з 101

1 | 2 | 3 | 4 | 5 >>

Пошук

© 2012 Усі права захищені.